| Головна » Статті » Всі статті |
Спорудження греблі на Дніпрі біля м. Олександрівська (Запоріжжя)
| У доповіді про план ГОЕЛРО на VIII з'їзді Рад академік Г. М. Кржижановський говорив, що «особливо важливого значення набуває для всього Південного району і для Донецького басейну гідроелектрична станція № 3 біля м. Олександрівська. Спорудженням потужної греблі на Дніпрі біля м. Олександрівська ми можемо досягти такого підйому води, що він перекриє знамениті Дніпровські пороги, а одержаний при цьому тиск води дозволить створити тут найбільшу гідроелектричну станцію Росії, потужність якої буде поступово підвищуватися з 200 000 к. с. до потужності більш як 800 000 к. с. З перекриттям порогів Дніпра він перетвориться у водну надмагістраль і весь рух вантажів по Дніпру набуде необхідного плавного характеру, тоді як тепер цей вантажний потік біля міста Катеринослава різко переривається внаслідок перешкоди порогів. Наявність потужної гідроелектричної станції біля міста Олександрівська, де порівняні близько знаходяться відомі криворізькі руди, нікопольський марганець, куди з верхів'їв Дніпра будуть надходити лісові матеріали, а з Донецького басейну — вугілля, відкриває перед нами величезні перспективи. Та ж сама гребля дасть змогу легко зрошувати близько 200 000 десятин прилягаючих чорноземних земель, які тепер страшно терплять від посухи». У 1921 році за дорученням В. І. Леніна при Комітеті державних споруд було створено проектно-розвідувальну організацію Дніпробуд на чолі з І. Г. Александровим. Цього ж року В. І. Ленін підписує постанову Ради Праці і Оборони про річну програму електробудівництва. У цій програмі велика увага приділялась проведенню розвідувальних робіт для спорудження гідроелектростанції на Дніпрі. 10 серпня 1921 року — В. І. Ленін підписав ще одну постанову про підготовку будівництва Дніпрогесу. У 1925 році І. Г. Александров завершив проект Дніпрогесу, який був схвалений технічною радою Дніпробуду. Цей проект в економічному і технічному відношеннях був найкращим з усіх раніше опрацьованих варіантів плану будівництва гідростанції. Навіть американські спеціалісти фірми X. Л. Купер, залучені до експертизи, змушені були визнати, що проект Дніпробуду перевершує всі відомі до цього проекти подібних гідротехнічних споруд. За проектом І. Г. Александрова, прийнятим за основу і допрацьованим у період будівництва, було споруджено гідровузол, у складі якого були такі споруди. Водозливна бетонна гравітаційна гребля розрізного типу, розміщена по колу радіусом 600 метрів, розбита на 47 водозливних прольотів шириною по 13 метрів, що перекривалися плоскими котковими (Стонея) щитами, з розрахунком на пропуск катастрофічного витрачання води. Товщина бичка складає 3,25 метра, довжина водозливного фронту — 611 метрів, найбільша висота греблі (по бичку) — 60 метрів. Біля лівобережного прилягання греблі влаштований монтажний майданчик для ремонту щитів греблі і портальних кранів — два прольоти шириною по 18 метрів. У тілі греблі розміщені дві потерни (галереї) розмірами 3,5 X 3,5 і 1,5 X X 2,2 метра, інспекційні і як центральна дренажна система. Проїзна частина греблі з'єднується з правим берегом аванкамерним мостом — металевою нерозрізною рамою довжиною 196 метрів, що спирається натри стояни (опори). Щитова стінка — бетонна, частково залізобетонна споруда з дев'ятьма напірними трубопроводами діаметром 7,62 метра. Довжина блока агрегату 22 метри. Щитова стінка у плані розміщена по дотичній лінії відносно греблі, з'єднується з греблею блоком сполучного стояна. Будинок гідростанції бетонний і залізобетонний у нижній частині, а вище підлоги машинного залу — металева рамна конструкція, облицьована артіхським (із Вірменії) туфом. У будинку ГЕС було встановлено 9 головних агрегатів потужністю по 62 тис. кВт та агрегат власних потреб («Комсомолка») — 2 тис. кВт. Довжина блоків агрегатів 22 метри, монтажного майданчика — 33 метри (1,5 блока). Глуха гребля — бетонний масив трикутного профілю довжиною 251,3 метра. Довжина блоків 6 метрів. Для запобігання обхідній фільтрації глуха гребля у грунті закінчується шпорою (довжина 120 метрів), яка доведена до берега з позначками природного водоупору, що відповідають рівню верхнього б'єфа. У верхній частині глухої греблі розміщені кабельний коридор і службовий прохід з машинного залу до корпусу управління. Відкритий розподільний пристрій (ВРП-161) розміщений на насипному майданчику. Підвищувальні трансформатори установлені біля будинку гідростанції, решта устаткування розміщена на майданчику ВРП-161. Схема з'єднань на підстанції — дві системи шин з трьох секцій. На ВРП установлені вимикачі, реактори, трансформатори власних потреб тощо. Шлюз — трикамерний, однонитковий, розміщений біля лівого берега річки. Камери 120 X 18 метрів. Розрахунковий вантажообіг прийнято 1,8 млн. тонн на рік. При збільшенні габаритів суден пропускна здатність шлюзу підвищується. Наповнення камер самопливне, двома водоводами. Розрахунковий час шлюзування в один бік 1 година 40 хвилин. У зв'язку з будівництвом гідроелектростанції затоплювався залізничний міст колишньої Катерининської залізниці, розміщений вище греблі, який перекривав одним прольотом русло Дніпра, ширина його в цьому місці була 170 метрів (Вовче горло). Залізницю вирішили перенести на 2 кілометри нижче греблі, побудузавши два залізничних мости — через Новий і Старий Дніпро. Залізниця перетинала острів Хортицю в північній його частині. Через Новий Дніпро міст був трьохарковий, прольот арки — 140 метрів, через Старий Дніпро — одноарковий з прольотом 224 метри. На той час це був найбільший міст у Європі. Окремо слід сказати про архітектурне оформлення гідровузла, який є основою індустріального пейзажу міста. Воно було здійснено за проектом, розробленим під керівництвом видатного радянського архітектора В. О. Весніна, і являє собою єдиний ансамбль. Вертикальне розчленування греблі бичками і прольотами зроблено по висоті на 40 метрів від підкранового шляху. Конструкцією і кольором ферм проїзної частини і підкранового шляху греблі архітекторам вдалося об'єднати споруди в комплекс, один із кращих у світовому гідротехнічному будівництві. Особливо важко було при архітектурному вирішенні будинку гідростанції, зокрема машинного залу. Складність полягала в тому, що будова з елементами промислово-цивільного типу (машинний зал, вестибюль) оточена суто інженерними спорудами великих форм. Архітектори домоглися повної ув'язки будинку ГЕС з греблею та іншими об'єктами. План будови ГЕС визначався розміщенням агрегатів і враховував їх раціональне обслуговування. Ширина машинного залу 24 метри, висота 18, довжина 232 метри. Машинний зал зміщено в бік нижнього б'єфа відносно осі агрегатів. Утворився широкий прохід між агрегатами й колонами каркаса. Еркер шириною 2 метри й висотою 6 метрів збільшив ширину і об'єм машинного залу. Підлога еркера з білого й рожевого мармуру, вікно еркера винесено з площини стіни. Цим архітектори домоглися не тільки хорошого освітлення, а й розв'язали серйозне технічне завдання. Сонячні промені не сягали кожухів генераторів, виключалось їх сонячне підігрівання. Нічне освітлення — електричне. Джерела світла розміщені вздовж стін залу і над підкрановими шляхами з відбиттям світла від стелі й стін. З боку берегового торця, між гідростанцією і щитовим відділенням, розташований вестибюль, стіни якого пофарбовано в темно-салатовий колір. Підлога з білого мармуру, металеві грати кольору граніту, а дерев'яні з полірованого дуба. Схематичний план гідровузла: 1 - ВРП-154 кВ; 2 — глуха гребля; 3 — аванкамера; 4 — щитова стінка; 5 — будинок ГЕС; 6 — водозливна гребля; 7 — судноплавний шлюз.  Джерело: http://zptown.at.ua/ | |
| Переглядів: 897 | |
| Всього коментарів: 0 | |